ВИКОНАВЧІ ПРИСТРОЇ
Електропривод
Електропривод
— це сукупність виконавчого електричного двигуна і електронної системи
керування цим двигуном. Електропривод призначений для приведення в рух робочих
органів верстатів, маніпуляторів роботів і робототехнічних комплексів. В електроприводі
електрична енергія перетворюється у механічну енергію.
Таким
чином, з одного боку виконавчий двигун електроприводу є об'єктом керування з
боку електронної системи, а з іншого боку — електропривід у цілому є виконавчим
пристроєм у системі автоматичного керування більш високого ступеня ієрархії,
наприклад, верстата з числовим програмним керуванням.
Як
виконавчі двигуни в електроприводах використовуються двигуни постійного і
змінного струму.
Двигуни постійного струму. Для електроприводу використовуються
найчастіше двигуни постійного струму з незалежним збудженням.
Змінювати
швидкість обертання двигуна можна такими способами:
□
змінюючи напругу живлення (якірне керування);
□
змінюючи магнітний потік (полюсне керування):
□
змінюючи опір у колі якоря двигуна.
Якірне
керування має такі позитивні якості: висока лінійність і однозначність
механічних і регулювальних характеристик; значна крутизна механічних
характеристик; незначні втрати в обмотці якоря; незначна індуктивність кола
керування (якоря), відповідно велика швидкодія; значний діапазон регулювання
швидкості.
Недоліком
керування швидкості обертання за допомогою зміни напруги є необхідність мати
кероване джерело постійної напруги. Найпоширенішим способом створення такого
джерела живлення є застосування широтно-імпульсної модуляції. Суть її полягає в
тому, що для живлення двигуна використовується не постійна напруга, а
імпульсна. Амплітуда і частота імпульсів стала, а тривалість імпульсів можна
змінювати. Середнє значення такої імпульсної напруги прямо пропорційне
тривалості імпульсів. Внаслідок значної інерційності ротора, двигун реагує
тільки на середнє значення напруги. Таким чином, змінюючи тривалість
імпульсів, можна змінювати середнє значення напруги живлення, а, отже, керувати
швидкістю обертання двигуна постійного струму. Для формування імпульсної
напруги живлення зі змінною тривалістю імпульсів використовуються прилади силової
електроніки: потужні транзистори і тиристори.
Основним
недоліком двигунів постійного струму є наявність у них механічного комутатора
секцій обмотки якоря, так званого колекторно-щіткового механізму. По-перше, для
виготовлення колектора використовуються дорогі матеріали і виготовляється
колектор за складною технологією. По-друге, під час роботи між колектором і щітками
виникає іскріння, що створює завади у роботі електронних схем і унеможливлює
застосування двигунів постійного струму у вибухонебезпечних виробництвах,
наприклад, у хімічній і нафтогазовій промисловостях.
Асинхронні двигуни змінного струму. Перевагою асинхронних
двигунів, порівняно з двигунами постійного струму, є проста технологія
виготовлення, простота обслуговування, висока надійність, відсутність
електричного зв'язку між статором і ротором, відсутність колекторно-щіткового
механізму, отже і відсутність іскріння.
Для
електроприводу можуть використовуватися двофазні і трифазні асинхронні двигуни.
Для
приводів середньої і великої потужностей застосовується здебільшого частотне
керування швидкістю обертання. Енергозабезпечення здійснюється трифазними
системами з незмінною частотою, тому для здійснення частотного керування
асинхронних двигунів необхідно живити двигун від спеціального трифазного
джерела змінної напруги, амплітудою і частотою якого можна керувати. Такі
спеціальні керовані джерела живлення стало можливим створювати із розробкою і
масовим випуском силових напівпровідникових приладів: транзисторів і
тиристорів великої потужності.
Керування
такими потужними напівпровідниковими приладами здійснюється за складними
алгоритмами. Електронною промисловістю випускаються спеціально розроблені
мікросхеми для керування силовою електронікою електроприводів.
Як
виконавчі двигуни електроприводів малої потужності широко використовуються
асинхронні двофазні двигуни з порожнистим і короткозамкнутим ротором. Для
таких двигунів застосовують амплітудний, фазний і амплітудно-фазний спосіб
керування частотою обертання ротора.
Синхронні двигуни змінного струму. На відміну від асинхронних,
у синхронних двигунах частота обертання ротора не залежить від навантаження, а
визначається тільки частотою коливань напруги джерела живлення, тому синхронні
двигуни доцільно застосовувати у приводах, які мають забезпечувати високу стабільність
частоти обертання у широкому діапазоні зміни навантаження.
Кроковий електродвигун. У кроковому електродвигуні
ротор може знаходитися в одному з можливих стійких положень. Стійкі положення
розміщено рівномірно по колу. Кількість стійких положень ротора визначається
конструкцією крокового електродвигуна. Щоб перемістити ротор з одного стійкого
положення у сусіднє, в обмотку слід подати імпульс струму. Таким чином, обертання
ротора можна розглядати як послідовний перехід рядом стійких положень. До
позитивних властивостей крокових електродвигунів належить висока точність
позиціонування, узгодженість з імпульсними і цифровими пристроями керування.
Водночас у крокових електродвигунів менший порівняно з двигунами неперервного
типу рушійний момент, обмежена швидкість обертання, високий рівень вібрацій
через стрибкоподібний рух.
4.
Гідро- і пневмопривід
У гідро- і пневмоприводах енергія стисненого газу
(здебільшого повітря) або рідини перетворюється в механічну енергію. Позитивними властивостями
гідро- і пневмо приводів є великі зусилля, які вони розвивають, і здатність
забезпечити прямолінійний рух. За будовою гідро- і пневмоприводи поділяються
на мембранні і поршневі. Якщо у камеру під мембраною (рис. 1) подати робочу
речовину під тиском, то робочий шток, долаючи опір пружини і самої мембрани, переміщуватиметься
у крайнє положення. аналогічним чином діє і поршневий привід. Якщо робочою
речовиною заповнюють камери з обох боків від поршня, то поршень рухатиметься в
той чи протилежний бік, залежно від співвідношення тисків у камерах.
На
практиці знайшли застосування двокаскадні поршневі приводи: один поршень
(керівний) керує перерозподілом робочої речовини у камерах другого (робочого)
поршня. Перерозподіл робочої речовини в першому поршні (керівному)
здійснюється за допомогою електромагнітного перетворювача.
Контрольні запитання:
1.
Що таке електропривід?
2.
Які двигуни використвуються в електроприводах?
3.
Розкажіть про гідро- і пневмоприводи.
Немає коментарів:
Дописати коментар